Відьма, що вдосвіта
по обіді забігала
позичити солі.
Коли реготала,
її зуби сяяли
біло
від краденого
молока.
Ходила без хустки,
у барвистій спідниці.
У потаємній кишені
мала дзеркало
і ґудзика від сорочки
сільського війта.
Уміла знімати пристріт,
чоловічу неміч
і варити борщі
з кропиви.
Ми підкидали їй
у прочинене вікно
малих ящірок —
вона гладила їх
і відпускала
на волю.
Увечері
сиділа на призьбі,
лічила зірки.
Ночами чоловіки
чатували на неї
в стодолах.
Та коли вона
врешті приходила
перед світанком, -
там не спала
лише худоба...
07.04.2025
