БРЕВІАРІЙ IV
Господи,
знаю, що дні мої полічені,
залишилося їх небагато —
стільки, щоб я ще встиг назбирати піску,
яким прикриють мені обличчя.
Не встигну вже
спокутувати перед скривдженими,
ані попросити пробачення в усіх,
кому заподіяв зло.
Тому засмучена моя душа.
Життя моє
мало б описати коло,
замкнутися, як добре скомпонована соната.
А тепер бачу виразно,
за мить до коди:
розірвані акорди,
невдало поєднані барви й слова,
вереск,
дисонанси,
мова хаосу.
Чому
життя моє
не було, як кола на воді,
пробуджене в безконечних глибинах,
початком, що розростається,
укладається в річні кільця дерев,
сходинки, складки,
щоб спокійно згаснути
біля Твоїх незбагненних колін?
@Zbigniew Herbert (Збігнєв Герберт)
Вірш зі збірки «Епілог бурі» (1998р.)
Переклад з польської
Василь Терещук
* Бревіарій (лат. breviarium — «скорочений виклад», «короткий збірник») — це богослужбова книга в католицькій традиції, яка містить молитви, псалми, читання та гімни для щоденного молитовного правила священників, монахів і мирян. Сучасна назва — Літургія годин.
ДОМИСЛИ ПРО ВАРАВВУ
Що сталося з Вараввою? Питав — ніхто не знає
спущений з ланцюга, він вийшов на білу вулицю
міг звернути праворуч, іти вперед, ліворуч,
закружляти на місці, заспівати радісно, як півень.
Він — Імператор власних рук і власної голови.
Він — Правитель власного подиху.
Питаю, бо певною мірою брав участь у справі,
зваблений натовпом, перед палацом Пилата кричав
так само, як інші: відпусти Варавву, Варавву.
Вигукували всі — якби я один мовчав
сталося б саме те, що мало статися
А Варавва, можливо, повернувся до своєї банди
в горах, убиває швидко, грабує ретельно,
або відкрив гончарну майстерню
і руки, заплямовані злочином,
відмиває у глині творіння.
Він — водонос, погонич мулів, лихвар,
власник кораблів — на одному з них плив Павло
до коринтян.
Або — чого не можна виключити —
став цінним нишпоркою на утриманні римлян.
Дивіться і подивляйтесь запаморочливій грі долі -
о можливості, потенції, усміхи фортуни.
А Назарянин
залишився сам,
без альтернатив,
зі стрімкою
стежкою
крові.
-------------------------------
Вірш із циклу «Елегія на відхід» (1990)
Що сталося з Вараввою? Питав — ніхто не знає
спущений з ланцюга, він вийшов на білу вулицю
міг звернути праворуч, іти вперед, ліворуч,
закружляти на місці, заспівати радісно, як півень.
Він — Імператор власних рук і власної голови.
Він — Правитель власного подиху.
Питаю, бо певною мірою брав участь у справі,
зваблений натовпом, перед палацом Пилата кричав
так само, як інші: відпусти Варавву, Варавву.
Вигукували всі — якби я один мовчав
сталося б саме те, що мало статися
А Варавва, можливо, повернувся до своєї банди
в горах, убиває швидко, грабує ретельно,
або відкрив гончарну майстерню
і руки, заплямовані злочином,
відмиває у глині творіння.
Він — водонос, погонич мулів, лихвар,
власник кораблів — на одному з них плив Павло
до коринтян.
Або — чого не можна виключити —
став цінним нишпоркою на утриманні римлян.
Дивіться і подивляйтесь запаморочливій грі долі -
о можливості, потенції, усміхи фортуни.
А Назарянин
залишився сам,
без альтернатив,
зі стрімкою
стежкою
крові.
-------------------------------
Вірш із циклу «Елегія на відхід» (1990)