На кашубських цвинтарях порядок:
вичищені надгробні плити
сяють власним блиском;
усі ці Гільдеґарди, Ґертруди й Аделі
за життя були так само впорядковані, як і тепер,
коли в рівних, тихих рядах
очікують воскресіння,
певно, й далі вперто
обмітають з білих кісток порох,
щоб сусідки не пліткували.
У повітрі, просякнутому вогкістю, оповитому туманом,
відчуваю запах тютюну —
крутить у носі: це вуйко Альфонс нюхає табаку,
глиниста земля то осідає, то здіймається легко,
і всі ці прізвища —
такі геть кашубські, знайомі —
щось перешіптують між собою;
з ввічливості іноді переходять на німецьку,
щоб unser liebes Töchterchen зрозуміла,
що тут іще хтось їй лампадку запалить
і хрест підфарбує.
На кашубських цвинтарях трава росте
рівно
з Паном Богом.
Авторка Малгожата Божешковська Małgorzata Borzeszkowska
Переклад Василь Терещук