Налий солодкої отрути
В глибоку чашу і неси.
Співай, аби про страх забути
Чи срібла-золота проси.
Вдавай, що то вино, та й годі.
Танцюй, немов на ложе клич.
І може стане у пригоді
Тобі хмільна і довга ніч.
Я так втомився!
Йди до мене.
Я сам віддамся у полон.
Питття солодке і зелене
Віллє до жил холодний сон.
Та сміху з губ моїх не стерти.
Не тішся, жінко, мстива й зла...
Я сам, я сам хотів померти!
І ти мені допомогла.
