Господи, дай мені знак,
може, піщинку
кинь між шестерні годинника.
Коли часи не з найкращих,
зрони мені під ноги листок,
щоб я повірила,
що весною стане легше.
Господи, дай мені знак,-
добру людину на порозі,
дім з іконою
над каміном і молитвою
під подушкою.
Дай знак, що Ти є,
щоб я знала, навіщо я тут.
Дай знак: дощ по шибці
після довгої посухи,
дзвінок від когось забутого
з доброю новиною,
кота на підвіконні,
загублений колись ґудзик, -
щоб я знала, що не самотня.
Щоб я знала...
А якщо не маєш часу,
бо двигаєш гори
чи вкладаєш моря до сну,
будиш квіти до лету,
пильнуєш наднові,
щоб гарно засяяли,
згортаєш галактики в кренделі,
не переймайся мною зовсім —
я сама відшукаю
знаки на стежках,
у заглибинах муру,
у днях, що часом яругами
ведуть на манівці.
Знайду їх у гнізді плиски,
у гірському, крижаному джерелі —
і цього досить.
Малгожата Божешковська (Małgorzata Borzeszkowska)
Переклад з польської Василь Терещук
