Мені шкода бездомних зимових кохань,
що тиняються нічними кав’ярнями,
замовляючи найдешевші напої,
аби ще трохи погрітися серед людей.
у вітринах ювелірних магазинів,
мовляв, ну ось, майже щасливі,
майже багаті.
Вони пишуть довжелезні повідомлення,
а потім видаляють –
так само, як видаляли спільні фото
і незручні зізнання.
Їм не страшний лютий,
бо всередині у них
і так давно хуртовина.
Головне – не послизнутися
на власній сентиментальності.
