Надії Степулі

Ми готові йти на дуель,

Але в нас стріляють

Із засідок.

Ми волаємо

У гучномовці сердець,

Коли інші

Шепочуть на вухо.

Ми не просимо,

Коли роздають,

Але віддаємо і тим,

Хто не просить.

На вечірки карликів

Нас не кличуть.

Тоді ми розпалюємо вогонь

Під дощем,

Щоб спекти у золі картоплю.

Потім беремо ще теплий вугіль

І пишемо на долонях вірші.