КОРОТКА РОЗМОВА ПРО БІЛЬ
Газони і поля, і пагорби, і широкі старі оксамитові
рукави, зелені простори. Вони стеляться, згортаються, відкочуються вдаль, розгортаються і тішать око. Виглядають соковито на полотнах. Битви точаться на зеленому. Або ж можна розкласти на них наїдки й повечеряти. Як загадково вони лежать, ці долівки
далеких лісів. А далі - могила, як то є у багатьох
віршах про зелене. Але це не вірш. Це
білборд про заморожений зелений горошок. Заморожений зелений горошок помічний від болю.
О КРИХІТНИЙ СУМНИЙ ЕКСТАЗЕ ЛЮБОВІ
Мені подобається бути з тобою цілу ніч
із заплющеними очима.
Яка удача — ось ти
ідеш поміж зірок.
Я здійснила подорож власним розумом і серцем.
І ось ти,
навколішки на узбіччі
зі скринькою інструментів,
щось лагодиш.
Поверни мені світ: ти забрав той світ, яким я була.
Енн Карсон
