О Ваша світлосте, Любове!
Тоді лунав осінній вальс,
Тумани сині й пурпурові
Прийшли непрошені до нас,
Щоб залягти у нашім парку
Між кленів, лавок і води.
Я в листя викинув цигарку,
Хоч ви просили:
"Ще не йди!
Вона летить простоволоса."
Не дочекавсь її, пішов.
І ліхтарів химерні коси
На слід лягали підошов.
Пливли вогні навстріч, як сови,
І розганяли тінь образ.
О ваша світлосте, Любове.
Я ще чекатиму на вас.
1980 р.