 |
| Художник - Ігор Роп'яник |
Ще блискавки латають чорну тучу,
Ще парасольки туляться під брами,
А місто задивилось на веселку,
Що як рушник у хмари на плечі.
Бруківка, мов луска блищить на сонці.
Струмки спадають у підземні гроти.
І в листі буйночубого каштана
Щось лопотить пахучий теплий дощ.
Я в місто йду, як у зелену хату,
Де ходить грім ще вуличками босий.
Як добре!
Ця зима була не вічна,
З морозом білим, білим і скляним.
Тепер би стати на каміння площі,
Де кличе дощ цибатий танцювати,
Й відчути раптом, як старі образи
Розтанули від посмішок людських.
1980р.