Жінка потойбіч вулиці
біля пам'ятника Міцкевичу
щось вигукує до нас
крізь сльози.
Авта переїжджають
її слова.
Але ті не здатні
проколоти їм шини,
щоб зупинити
потоки металу
й пластику.
- Поглянь-но, якась дивачка.
- Та ні. Скоріш божевільна...
Тепер ти знаєш
майже все
про наш світ
і місце поезії в ньому.
03.03.2026р.