Продавець зірок

 

***

Він заходить у містечко

з боку спаленої ракетою

обсерваторії,

тягнучи за собою візок,

оббитий іржавою бляхою.

У його клунках

не вугілля і не цукор, -

пульсуючі згустки світла,

що просвічується

крізь мішковину.

— Беріть на вагу і поштучно, — просить він,

зупиняючись біля брам.

Люди виходять на балкони,

ховаючи руки

в кишенях халатів.

Він пропонує

опалі сонця

і зоряний пил

у скляних слоїках —

присипати задавнені рани,

щоби ті не

боліли на дощ.

Він не бере грошей.

Йому досить і спогадів

про те, як ви вперше

побачили зоряне небо.

Коли його візок порожніє,

він не стає легшим.

Бо продане

важить менше

за пустоту.

23.02.2026р.