***
Поглянь, як вони біжать!
Прикривають голови
парасолями,
торбинками,
натягують каптури
на самісінькі очі.
Тікають від дощу
в сухі нори під’їздів,
обтрушують
краплі з рукавів,
наче ртуть.
Це смішно.
Бо хто ми такі?
Вертикальні калюжі.
Двоногі акваріуми
в штанах і сукнях.
Вода,
яка навчилася
носити взуття,
пити каву,
мріяти
і навіть брехати.
Дощ не хоче нас намочити.
Він просто намагається
обійняти своїх.