до Бога.
Автовідповідач сказав,
що всі лінії
наразі зайняті,
і що моє звернення
зареєстроване під номером
сім мільярдів триста якесь там.
«Залишайтеся на лінії.
Ваш дзвінок
важливий для нас».
А потім увімкнули музику –
Здається, крик китів
упереміш із Beatles.
Чи просто
білий шум вічності.
Я чекав.
Бо я завжди чекаю.
І думаю, що ж важливіше –
моє прохання про тепле завтра
чи скарга сусідки на хворі ноги?
Мабуть, покладу слухавку.
Піду заварю собі кави.
Бог, коли звільниться,
і сам знає,
де мене знайти.
На цій кухні.
Серед крихт
пережитого щастя.
Серед невимовлених
слів...
