Ти знову
бачиш,
як осінь
висипає жовте листя
на таріль
мов заможна пані
золото
за перли з Італії.
На балконах кам'яниць
сохне білизна —
прапори чужих перемог
і капітуляцій.
У ресторані "Хтивий півень"
вже обпатрали гуску
і готують печеню.
Ти чекаєш на жінку,
яка не обіцяла
прийти,
як і личить
справжній хвойді.
За сусіднім столиком
чоловік читає
папірець із прогнозом,
де сказано,
що йому вночі
поталанить.
І ось ти вже рвучко
штовхаєш місто
у груди
замкненої брами.
Але воно
не відгукується,
немов би знає:
Ти лише гість,
навіть якщо
не пригадуєш,
коли приїхав.
03.03.2025 р.
