Старість — це потяг,
який приходить
без запізнень.
Не журися ціною квитка.
За нього заплачено
валютою знецінених ілюзій.
У вагонах — знайомі обличчя,
тільки збляклі трохи від часу.
Красуня в сусідньому купе
підмалювує зморшки біля очей і каже:
"Любий, вік — це лише питання стилю".
Вагон-ресторан ще працює,
але меню щораз бідніше.
Офіціант радить взяти
щось легке для шлунка
і келих терпкого спогаду.
На дверях купе провідника табличка:
"Перед виходом не забудь
подякувати за чай".
