Чоловіки мого роду
Вмирали зазвичай
без сповіді, -
Може, не хотіли
обтяжувати інших.
Навіть Бога.
Або ж вірили
у власну святість.
Німби їхніх картузів
проступають
на давніх знимках.
Чоловіки мого роду
міцно стояли на вітрах,
як дерева,
хрещені блискавками.
Вони не залишали заповітів,
тільки сліди на стежках,
що зникали
під першим снігом.
Жовтий відблиск
їхніх картузів
ще й досі сяє
крізь сутінки часу.
