Я ще пам'ятаю часи, коли люди у нашому селі жили при гасових лампах. Багато тоді не мали підведеної електрики до своїх хат. А ті, хто мав, часто залишалися без світла через аварії на лініях.
У кожному домі були гасові лампи із характерним запахом, чорним гнотом і трохи закіптюженим склом. Відсутність електрики у ті часи нічим не загрожувала. Адже не було інтернету, холодильників і навіть телевізорів. Нічого, щоб залежало від струму. Трохи світла було потрібно лише для того, щоб повечеряти і підготуватися до сну. І тоді запалювали гасову лампу.
Вона була вечірнім світлом мого раннього дитинства. Але не таким яскравим, як зірки на килимі Чумацького шляху або повня.
Дописати коментар