Ранок вилупився
з квадратного яйця вікна,
зазирнув до кімнати
крізь щілину у шторах.
Чайник на газовій плиті
скаржився на опіки.
На столі сяяла ложка,
так, наче вона
вже когось врятувала
від голоду.
У небі з гуркотом
пересували меблі,
а потім уперіщив дощ.
Ти почувався
стрілкою
механічного годинника,
що бігає по колу,
показуючи час Тому,
Хто живе
поза ним.