Як тяжко вибиратися з юрби!
Вона повзе до долу, наче лава,
Волочачи валізи і торби,
Й спинить її ніхто не має права.
Це похорони духу боротьби.
Та милиці здійнявши, наче піки,
"Там наш Едем!" – кричать старці й каліки,
Почувши клич пекельної труби.
На землю ту вказали їм богове,
Що спродали вже й небо за хабар.
І їх народ, як стадо безголове,
Смерть зайняла й жене туди, де пар
Стоїть червоний. А в калюжах крови –
Набрякла вата обважнілих хмар.
Дописати коментар