***
Кажуть:
"Просто живемо
І просто вмираємо...
Навіть летючі зорі
Забувають
тривожно бамкнути
об землю,
Сповістити про нашу смерть.
Душа,
втрачаючи тяжіння серця,
Сполоханим птахом
щезає в синяві неба.
І ніщо не поверне її..."
Але чому перед однією могилою
Хочеться схилити голову
і прорости квіткою біля неї,
а перед іншою - скам'яніти серцем?
Збірка "Проміння стежок" (1985 рік)