Прожити легко й вмерти молодим,
Щоб плакали не вдови, а коханки.
Розвіятись у небі, наче дим,
Всміхаючись до всіх
З екрана рамки...
Вже так не буде.
Будуть тління й цвіль.
Як на душі
розпачливо і гірко!
З вікна поглянеш -
Там бездомний біль
Вже руки потирає
На задвірку.