У Києві таких, як я, тобто вихідців із Західної України, часто називають западенцями. Можливо, нас хочуть у такий спосіб якщо не образити, то хоч би ущипнути.
Смішні люди. У слові "западенець" особисто я нічого образливого не вбачаю. Бо сприймаю його не як спосіб окреслення географічної приналежності людини.
Западенець - це місія. І ми тут, ті хто працює чи то в журналістиці, чи в культурі або бізнесі, почуваємося певною мірою місіонерами. Ми самі їдемо у ці русифіковані нетрі, і самі вирішуємо, як виконувати в них свою місію. І якщо ми й зазнаємо невдач, то завжди знаємо, що нам є куди повернутися, щоб залікувати свої рани.
Ми прагнемо не перемоги, а лише розуміння тих цінностей, які вважаємо дуже важливими. Тому воювати з нами і марно, і ризиковано. Ми можемо заразити своює вірою будь кого із ворогів. І їхні зверхники нас бояться, як боялися і ненавиділи місіонерів шамани у джунглях Африки...