Уві сні ми часом
натрапляємо на стежки
померлих.
роззяв на узбіччі,
як сліпі
і потомлені переселенці.
Вони програли
свої війни
за право бути.
І тепер шукають
хоч якогось виходу.
Та всі двері довкіл –
намальовані...
Ми хапаємо їх
за рукави,
щоб допомогти,
але вони розсипаються
на порох.
А ми знову прокидаємося
у колисці,
якою безжально шарпає
життя.
13.02.2025
