Висота

В дитинстві я боявся висоти.

Там, на стіжку,

Коли вершили сіно,

Моя душа уперше затремтіла,

Просилася із неба утекти.

І солодко гойдалася земля.

О, як я нею в ті хвилини марив!

А вітер в небесах моїх татарив,

Нагонив хмари на сухі поля.

А батько наш прив'ялену весну

Все подавав, не змахуючи поту.

І тільки но закінчили роботу,

Вперіщив дощ.

І я собі заснув.

Мені тоді десятий рік набіг.

Та серце й зараз міриться у пяти,

Коли вітриськам хочеться затятим

Смикнути землю в небо із-під ніг.

1980р.