Галактики розлітаються,
як більярдні кулі.
За якийсь мільйон літ
Вони щезнуть у лузах пітьми.
У небі залишаться
Тільки пригорщі ближчих зірок
І Чумацький шлях, що тече до провалля.
Чому я думаю про це,
Коли згадую похорон матері?
Вона забрала із собою
Пам’ять про нічне небо 50-х,
Коли ходила на вечорниці,
Де бував і мій батько.
Чи далеко тоді було до зірок?
Я не встиг у неї про це запитати…
Хтось стоїть, зіпершись
На більярдного кия.
Боже, чи Ти справді
Виграв цю партію?
