На екрані неба усе ті ж зірки -
Сузір’я Оріона, Великої Ведмедиці,
Чумацький шлях у срібних димах.
Чорні діри всмоктують
Мертву матерію.
Чути чавкання щелеп
І хрускіт кісток.
Кілька метеорів
Падають і згорають,
Як сірники,
Вихоплюючи моє обличчя із пітьми.
У ту ж мить
Російський супутник у небі
Фотографує мене
На балконі.
Якби знав,
То вдягнув би
новішу сорочку.