просто є люди, які носять сукні,
і щоранку фарбують нервові губи.
З ними можна випити і покурити,
порозмовляти про роботу,
футбол чи секс.
На прощання вони кажуть:
"Бувай, друзяко!
Побачимося в понеділок."
Вдома вони вдають із себе
дружин і мам.
Їхні діти - хворіють,
чоловіки хропуть,
а сусіди не хочуть
жити тихіше.
Перед сном вони читають
ранкові газети.
Шкодують, що знову
не пішли в театр
(сукні старіють
у в'язницях шаф),
нарікають на холод
в подружньому ліжку.
А в суботу вранці
вони збираються на базар,
як на війну.